обвинувачувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
інкримінувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех., кому що і кого в чому. Обвинувачувати кого небудь у чомусь; ставити комусь щось за провину … Український тлумачний словник
наговорювати — юю, юєш, недок., наговори/ти, ворю/, во/риш, док. 1) перех. і без додатка.Розповідати, повідомляти, говорити багато чого небудь. 2) неперех., на кого – що, розм. Зводити наклеп, безпідставно обвинувачувати кого небудь у чомусь. 3) перех., розм.… … Український тлумачний словник
накапувати — ую, уєш, недок., нака/пати, аю, аєш, док., перех. 1) Капаючи, попадати куди небудь або наповняти, наливати що небудь. 2) Капаючи чим небудь на щось, заливати, забруднювати його. 3) перен., розм. Доносити, обвинувачувати кого небудь у чомусь. 4)… … Український тлумачний словник
нападати — I нап адати ає, док. Падаючи, збиратися в якій небудь кількості. II напад ати а/ю, а/єш, недок., напа/сти, аду/, аде/ш, док. 1) Накидатися на кого , що небудь, щоб захопити, пограбувати, знищити і т. ін. || Накидатися у великій кількості на кого … Український тлумачний словник
обвинуватити — див. обвинувачувати … Український тлумачний словник
обвинувачуваний — а, е. 1) Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до обвинувачувати. 2) у знач. ім. обвинува/чуваний, ного, ч.; обвинува/чувана, ної, ж., юр. Особа, якій в установленому законом порядку пред явлено обвинувачення в чому небудь … Український тлумачний словник
обвинувачування — я, с. Дія за знач. обвинувачувати … Український тлумачний словник
обвинувачуватися — уюся, уєшся, недок., у чому. Пас. до обвинувачувати … Український тлумачний словник
оскаржувати — ую, уєш, недок., оска/ржити, жу, жиш, док., перех. 1) Офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого небудь рішення, чиїх небудь дій і т. ін. 2) заст. Обвинувачувати … Український тлумачний словник
